Сьгодні я вирішив, що дозрів і більше чекати не можна – потрібно вводити платні пости на паролях, де після сплати читач отримує код доступу. Відповідно дуже швидко після оголошення отримав дуже цікаве і важливе запитання: ‘чи ти певен, що твоя інформація достатньо цінна, щоби люди за неї були готові платити?’
Свою відповідь поділю на 2 варіанти: (короткий, спрощений і загальний) та (глибокий, детальний і складний)
1) Для різних людей одна й та сама інфа має різну цінність. Тому так,я впевнений, що інфа, яку я пропоную є достатньо цінною для цільової аудиторії на яку вона розрахована і варто того, щоб за 1 статтю заплатити 1-3 грн. Розумію впевненість як сильну віру у високу імовірність прогнозованого результату. Оскільки основним моїм заняттям є ведення блогу(не менше 8 год на день) та зважаючи на досвід (більше 270 постів), а також рідкісність та унікальність контенту і кількість витраченого на його продукування часу і зусиль. Окрім того, навіть купуючи газету чи журнал читач не може бути впевненим чи вартує ціна отриманому контенту. Тому завжди доводиться ризикувати. і тут якраз ми підбираємося до мого другого варіанту відповіді.
2) Пересічному українцю притаманний культ економії та страх перед витрачанням грошей. Причини – страх перед нестабільністю, низький рівень громадянської довіри один одному. Це призводить до гальмування цивілізаційного розвитку, соціальної взаїмодії, прогресу науки, освіти, технології. Через провал старт-апів, нових проектів, реформ, змін, нововведень. Іншими словами це можна назвати нерозвиненістю і розбалансованістю культура споживання.
По-перше, дуже значний перекос у домінуванні матеріального споживання над сферою послуг. По-друге, самообмеження, або економія у споживанні(підкреслюю мова більшою мірою йде про сферу послух, інформацію, інновації). Саме ця економія, або ж іншими словами – низький рівень кількісного споживання дуже сповільнює і гальмує інформаційний, науково-технічний і суспільний розвиток громади. Низький попит на зміни та нововведення породжений звісно ж глибоко вкорінену громадською недовірою до своїх співмешканців. Чим більше усі споживають, тим більше усі виробляють, тим більше вдосконалюються виробничі потужності та сфера управління, тим більше створюється конкурентних альтернатив, тим більше виникає нових більших потреб. Поясню на конкретному прикладі, що я маю на увазі:
‘От пересічний житель багатомільйонної столиці виступає з ініціативою створити ”Муніципальне Агенство з впровадження змін та інновацій в облаштування міського простору” і відповідно введенням нового додаткового податку на доходи у 4%. Відповідно на ці кошти будуть встановлюватися питні фонтанчики, якісні дитячі майданчики, станції з підзарядки електро-пристроїв(мобілки, е-рідери….), спортивно-рекреаційні зони на дахах будинків у центрі, гуртожитків, гіпермаркетів і т д. Також будуть вводитися окремі смуги для громадського траспорту, будуватися велосипедні доріжки, створюватися муніципальні пункти велопрокату, організовувати 5 нових щорічних фестивалів тощо. Або ж ініціювати створення аналогічного органу в університеті НаУКМА напр.
В принципі всі ці зміни неабияк покращать культурну атмосферу та рівень побутового благоустрою і міського просторового комфорту. Проте незважаючи на очевидність таких результатів реакція українського соціому як на мене цілком прогнозована. Тільки купка людей погодяться, більшість же почне знаходити найрізноманітніші декларації, гасла, причини: ми ітак ледві кінці зводимо – нам не до цих буржуйських примх, це все фігня і намахон – ніц з того не вийде – у нас нелюди все поламають і загадять вже через тиждень, це не буде працювати, це здирство ми ітак по вуха в податках, ця купка вискочок хоче нажитися на пролетарських горбах-нові бюрократи і чиновники хочуть плодитися, чому ми маємо вам довіряти, звідки ми можемо знати напевно, ви спершу покажіть на що здатні, це можна робити безкоштовно – шукайте меценатів, а мені особисто цього не треба ітак мало хто захоче. Ну хіба що всі погодяться… іт д.
Для підтвердження наочності – прошу взяти участь у відповідному голосуванні на Фейсбуці. Просто там є можливість персоналізувати голоси і в разі чого – прийти і зібрати внески. А раптом виявиться, що я помиляюся – і принаймні могилянська спільнота вже готова до такого кроку. Або ж результати голосування вийдуть декларативними, що я підтверджу подальшими фактичними відмовами людей сплачувати добровільні внески(податок) всупереч голосуванню. Тобто вийде, що люди готові платити за розвиток спільноти тільки на словах і у Фейсбуці, а не в реальності.
Висновки:
1) Стратифікація постів додатково мотивує автора вдоск. навички написання і ретельніше відбирати тексти.
2) Практика введення платної інфи є кроком до розвитку культури споживання. Є спробою і стимулом нарощувати суспільний попит на зміни та інновації. А це в свою чергу веде до економіч., політичного і науково-технологічного розвитку.
3) Мотивація застосовувати отриману інформацію на практиці зростає, коли інформація далася не безкоштовно. Тут спостерігаємо намагання ‘вичавити з купленого кожну віддану копійку’. Тому є більша імовірність впровадження змін, якщо за інфу про них вже заплатили.
4) Якщо інфа не буде достатньо цінною – через короткий час її перестануть купляти. Спрацюють закони ринку. А зважаючи на ціну в 1-3 грн – не бачу причин погоріти на такій покупці.
5) Нарешті, результати покажуть скільки % українське суспільство(дроворуби) готові витрачати на вдоск. та заточку сокири і розробку нових ефективніших методів вирубки лісу. Це вкаже мені куди рухатися далі….і де живуть дроворуби з сусіднього лісу 🙂
СВИНОМАТКА 
Коротше якщо корото, то основний аргумент зводиться до того, що треба навчити суспільство прагнути вдосконалюватися, розвиватися, змінюватися, рухатися. Щоб потреба платити за розвиток колективних благ була невичерпною, ініційованою знизу і сприймалася як почесна та шанована чеснота\практика\звичай\традиція.
Переношу сюди комент з фейсбуку для стрункості дискусії.
Martin-Alexander Kisly
”Коротше якщо корото, то основний аргумент зводиться до того, що треба навчити суспільство прагнути вдосконалюватися, розвиватися, змінюватися, рухатися. Щоб потреба платити за розвиток колективних благ була невичерпною, ініційованою знизу… і сприймалася як почесна та шанована чеснота\практика\звичай\традиція.”
От з цим я згоден.
Але зачекай. Назва посту трохи про інше, та й вступ не в’яжеться до основної тези.
А тепер питання: хто буде платити автору, який починає з одного, закінчує іншим?
Стосовно цінності твої постів. Нещодавно ти робив підбірку відео про міський простір і Fun Theory. Але тексту було нуль. чому? цю підбірку відео знайти не важко. а от почитати про європейський досвід та участь такий корпорацій як VAG дуже цікаво. Але тільки відео.
Я, як людина, яка читала усі твої пости, не платив би за такий контент.
1) Мартіне, перечитай будь ласка уваюпіое ще раз пост. Там чітко вказано, що я даю 2 варіанти відповідей. Те, що ти називаєш ‘закінчуєш зовсім іншим’ – то є розгорнутий варіант. Жаль що тобі не вдалося їх пов’язати.
2)у підбірці Fun Theory по перше є текст – до кожного відео, або зображення я даю коментар-пояснення. А те що вони невеликі – то це навпаки добре. Я не люблю розтовкати воду в ступі, лити водичку, використовувати повно зайвих слів. Навпаки – лаконічність – це прояв поваги до своїх читачів. Чи ти вважаєш що кожне відео мало супроводжуватися 20 Кб тексту?
3) мій пост був присвячений саме підбірці ідей, а не про євродосвід участі корпорацій.
4) З усіх ідей – я вибирав найцікавіші на мою думку для читачів. Окрім того давав короткий коментар українською мовою. Тож пророблена мною робота як мінімум зекономила кілька десятків хвилин, порівняно якщо б людина сама шукала і розбиралася у всьому масиві ідей.
5) Ти – як людина:
якщо людина прочитує 100% із 265 опублікованих постів з одного джерела, то це означає
– або контент цікавий і корисний, а отже має певну цінність, яку можна виміряти у копійках.
– або людина є посмітюхом – читає абсолютно все, не володіє чіткими смаками, не здійснює відбір контенту.
– або людина знаходиться в середовищі, яке не пропонує кращих альтернатив.
– або людина просто дуже бідна і не може собі дозволити 5 грн на місяць на підписку до цікавого блогу.
6) Тобто виходить – ти зробив мені послугу, що прочитав мої 265 нецікавих та неякісних постів, які не вартують навіть 18 коп. По-моєму, людина яка прочитала 265 постів мала б проявляти хоча б якусь мінімальну вдячність. Коли я наприклад споживаю щось цікаве у великій кількості – у мене виникає бажання віддячити авторам, посприяти їм у продовженні їхньої справи.
Розумієш в чому проблема – читачів які не полінуються зробити коментар – десь в 100 разів менше ніж читачів загалом. Читачів які не полінуються заплатити – ще в 100 разів менше. Не складно порахувати скільки потрібно читачів аби хоч один заплатив.
Я якось думав “було б круто якби в нас продавався хоч якийсь один нормальний комп’ютерний журнал, а не “Комп’ютерра”. Потім з’явився хабр, і я став більш-менш задоволений. Потім на хабрі стали забагато писати, і я забив. Зараз мене майже цілком задовільняє те що пишуть в моїх кругах на Google+.
ну не 100, а десь1 з 50. А то що забагато пишуть – це ж добре – можеш вибирати тільки найкраще. Так, я розумію що прибутки будуть мізерними, але знаєш як кажуть…Москва не будувалася за один рік. Це на дуже …дуже далеку перспективу.
А щодо безкоштовних альтернатив – їх буде ставати все менше – всі проекти монетизуються рано чи пізно – і це нормально.
Правильний напрямок думок. Потрібно спонукати до утворення більш менш кристалізованого кластеру українського ринку, в тч чз платні проекти, клуби, підписки.
У Вас слово ‘кластер’ дуже вживане. Можете щось порадити почитати про це?