RSS

З усієї сили лизати в лице

15 Січ

Один дуже цікавий пост про страх перед собаками нахлинув на один дуже гострий епізод мого дитинства.

‘Ми жили в селі. Мені було 9, мому брату 4. Епізод в пам’яті починається із моменту до мого молодшого братик підбіг наш собака, стрибнув передніми лампами на плечі і звалив на землю собака (породи коллі), вистрибнув на брата і почав з усієї сили лизати в лице. Пес був молодий і дуже любив гратися. Мій брат страшеноо зверщав. Він будучи маленьким думав, що собака хоче його з’їсти – язик і зуби біля лиця, язиком облизує, накидається зверху здоровенний звір, топчеться по тобі, скавулить. Поки батьки підбігли до братика – він вже затинався, і ледь міг дихати від шоку. Через деякий час, точно вже не пам’ятаю скільки, ми виявили що братик став страшенно сильно заїкатися. Далі почалися лікарні, обстеження і діагнос – якогось нервового розладу, заїкання і пропозиція оформити інвалідність. З роками заїкання по-трохи проходило. Проте усі в сім’ї знали, що якщо брата ледь рознервувати у нього починається нервовий приступ, заїкання посилюється, починається страшенний плач який вже не взмозі стримати. Відтак малий починає задихатися і навіть синіти.

на тепер, брату вже 16 років. Заїкання повністю пройшло. Залишилось тільки дещо нечітка вимова слів при розмові і незначний поспіх. Який напевне теж згодом зникне.

моя мама одразу ж, поки тато відкачував брата, зловила якогось патика і заходилась так нещадно бити пса, що я аж почав схлипувати від плачу благаючи маму відпустити Тарзана, а тата втрутитися. Била його так сильно у пориві материнської любові до скривдженого сина, що батько відразу підбіг і силою забрав її від собаки. Думаю вона відбила йому внутрішні органи, а може й навіть зламала якісь кістки, бо скавулів він нещадно.В цей же день мама собаку прогнала з дому знову гамселячи по животі, хребту дрюком.

Тарзана товго не бачили. І врешті через декілька місяців він вихудалий, із шкірою прилиплою до ребер, зношений, із вже напевно загоєними ранами, покощаний іншими собаками, миршавий із місцями протертою-вилинялою шкірою наблизився до нашого дому. Я вийшов на дорогу і став його кликати, проте він боявся підходити близько. Пам’ятаючи силу маминих ударів. Я одразу підбіг до нього, і гарячково почав благати, щоб він почекав на місці і нікуди не тікав. Поки я винесу йому щось поїсти, якісь кусочки хліба.

Він махав хвостом, боязко позираючи по сторонах. Видно що навіть таке побиття не змогло перемогти собачу вірність і любов до людей, які ним володіли, членів сім’ї господаря.
Проте він не погодився зайти у фіртку на подвір’я, незважаючи на всі мої вмовляння і їжу, яку я простягав йому із рук, заманюючи все ближче до подвіря. Він був дуже голодний, тому що їх настільки ласо і похапцем, що я боявся що він може померти, бо раптово почав їсти після догого голодування.

Після того, ми бачили його ще декілька разів через декілька місяців чи навіть років. Останнього разу я не міг точно сказати чи це він, чи це якийсь інший собака. Той, кого я побачив і кликав – чомусь затримався і стояв одалік (напевно, тільки звіддалі дивився на наше подвір’я із дороги). мало нагадував тарзана якого я пам’ятав. Дуже сильно здичавів.

Мама так його й ніколи не простила. Знаю, бо к-ка разів заводив розмову, що бачив Тарзана і чи можна йому вернутися.

Цей епізод – найяскравіший і найдеталізованіший спогад із мого дитинства, який є у мене в пам’яті.(пам’ятаю більшість кольорів, зображень, емоцій)

_____________

Дуже цікавий, а як виявилося і важливий для мене пост. тепер хочу поговорити про це із братом. Чомусь на цю тему ви взагалі ніколи не говорили. Цікаво що він про те все думає і що відчуває. Бо тепер він вже особистість і навчився мислити і мати свідоме, власноруч сконструйоване, базуючись на цінностях ставлення до речей, подій, фактів.

Думаю повернення до тих подій дозволить розкласти усе на свої місця(це як коли кістку ламають і вона зростається вже правильно). Виколупати минули із найтемніших закутків пам’яті і звільнитися від усього що обтяжує.’

Гадаю це добре.

Advertisements
 
 

Позначки: , , , , , , ,

3 responses to “З усієї сили лизати в лице

  1. bunyk

    16.01.2013 at 23:51

    Дуже сумна історія.

     
  2. Gabriella Fabwen

    10.06.2014 at 00:55

    У мене є пес і сьогодні ми поїхали на Київське море, де з нами була дівчина, яка боїться собак. Ніхто не розумів чому, та і вона сама це пояснити не може. Проте, цей ваш пост дав мені можливість краще зрозуміти ситуацію.

    А історія і справді дуже сумна і я б ніколи не повірила, що таке можливо…

     
    • свиноматка

      11.06.2014 at 03:12

      Так. життя до немислимості непередбачуване і вигадливе на випадковості.

       

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: