RSS

Кинув Могилянку на 4 курсі, а тобі СЛАБО?

21 Сер

бросил учебу Впродовж 2-3 курсу постійно точив розмови про деградованість вищої освіти в Україні, а зокрема у Києво- Могилянській академії. Поночах на занюханих підвіконниках не менш закоханих гуртожитків ми з другом по-черзі плакались один другому в пазухи і скаржились на тяжку студентьску долю. Все у нас не так, освіта відстійна і непрактична, роботи після закінчення нема, ніхто наукою не займається – всі просто отримують дипломи, – сумнівний паперовий статусний відбір у ще непевнішому пухировому суспільстві. Професори-викладачі просто ходять протирати штати і отримувати зарплату. Гвинтики системи, такі собі ситі, як правило корумповані теоретично вихолощені ублюдки без ентузіазму та унікального індивідуального практичного досвіду у далекій сфері реальності. Більшість паршивих овець не володіють або просто не діляться знанням тонкощів, деталей та нюансів своєї справи. Тьма гуманітарних курсів є наскрізь герметичними у своїй примусовій теоретично відірваній безвихідності. Щороку четвірко мільйонів згорблених поців слухають музику в маршрутках, у кам’яні безодні відчаю прямуючи. Де вже чекають їх на завеликих дупах Тоскно мені бля. Нарешті в першій половині 4-го курсу я наважився узгодити думки, слова і вчинки. Не маючи більше сили терпіти усю абсурдність та безглуздість профанації освіти – я вирішив ‘встати і вийти‘. Продовжував жити в гуртожитку до кінця навчального року. Гнилість системи вкотре сикнула гноєм, коли після написання наказу про моє відрахування внаслідок ‘ЗАБИВАННЯ БОЛТУ’ деканат навіть не спромігся подзвонити та повідомити про це моїм батькам, при тому, що у всьому університеті лише 3.5 тис студентів усього. Ну і звісно що комендат гуртожитку також не мав уявлення, що я вже не. Отож пів року я собі жив і посилено цікавився мистецтво, більше спав, активно вів блог, ходив у треназал, багато читав і думав, довго шукав роботу – пробував різні навіть найнаївніші кумедні штуки. Єдине про що жалію, це те, що не кинув всередині 3-го курсу. Це моя найцінніша порада, сміливцям одиничним. Справа в тому, що на 4-му курсі ваші друзі і колєги поринуть в дипломи, пошуки роботи і такого спілкуванння як на 2-3 вже не буде. Будете проводити дуже мало часу.

Тому 1-2-3 курси- це золотий вік. ТОж, якщо будете кидати – робіть це на 3. НАсамкінець назву конкретний перелік причин моєї цілковитої відмови від університетської освіти України як такої:

1) Відсутність перспективи роботи за спеціальністю із з\п не меншою ніж 4000 грн.

2) Вища освіта(диплом) перестали бути соціальним ліфтом. Вона знецінилась – тепер її мають усі і легко як ніколи купити. Тому тепер ключову роль грають інші фактори: знайомства, гроші, таланти, практичні навички й уміння.

3) 4 курс в Могилянці на політології – дуже нудний. Багато теорії повторюється із попередніх років. Вся теорія є в інеті. В такому віці вже не хочеться ходити на лекції, особливо до таких тупих викладачів як у нас була з Історії Політичної Думки Франції – Голіченко Т.С. Якось знаєте прокидається повага до себе і свого часу.

4) Ще з 2 курсу на багатьох лекціях і нецікавих семінарах читав коли під партою, коли на парті – книжки. На 3-му курсі тенденція посилилася. А на 4-му бубоніння викладачів стало відволікати і дратувати від читання того цікавого, що приносив з собою.. Висидіти на семінарах було настільки нудно і аж виснажливо, що після 2-ох семінарів я приходив додому і падав у подушку як висмоктаний лимон після важкого робочого дня. Так я засвоїв важливий урок – нудні і нецікаві заняття, завдання, робота  – у декілька разів виснажливіша за свій умовний номінал.

5) Гуманітарна вища освіта України цілковито відірвана від практики(стажування в  ГО, бізнесі, ЗМІ…). Коротше історики-студенти не пишуть своїх книжок і не досліджують унікальні штуки, політологи не висувають своїх кандидатів у міські і обласні ради….Внаслідок цього роботодавцям такий контингент не потрібен. Тому краще відразу йти роздавати каву в партію і за 4 роки ви добряче просунетесь в ієрархії, а не змарнуєте їх на універ. Хоча питання спірне- бо в такому разі ви втрачаєте студентські роки. Але знову ж таки, вони самі собою не прийдуть – їх треба важкою працею створюати, організовувати, плануванти.

6) За три роки я взяв від університету все що він мені міг дати. Друзів, знайомства, контакти, світогляд, ерудицію, певні мінімальні навички, деякий досвід у деяких сферах 🙂 Тому подальше перебування ставало марнуванням часу. Я дуже гостро це відчував – я переріс свою потребу в університеті і хочу рухатися далі. Мені набридло це середовище. Хочеться чогось нового. Якісь нові концепції та ідеї на парах я знаходив все рідше й рідше. Відтак щоб продовжувати робити відкриття і переосмислення життя, сприйняття і себе – потрібен був новий досвід і нове середовище.

7) Мої життєві плани підганяли мене. Підганяють і досі. У мене вже складено декілька списків із певними вчинками і досягненнями, витівками у сфері мистецтва, культури, гуртожитків, громадської діяльності, спорту, бізнесу- які я маю встигнути втілити, поки на мене не нападуть слимаки. Все чіткіше і болючіше тисне усвідомлення що треба спішити все сильніше.

8) Виклик самому собі і своєму середовищі. Адже усі від батьків і до друзів казали і кажуть: без бумажки ти букашка, вже скільки відмучився – відмучся  і ще рік, диплом такой колись та й пригодиться. А я вирішив спробувати довести власним  життям, що є альтернатива, є інші шляхи попри ті, які диктує нам суспільство. Можна не прогинатися, а спробувати обрізати нитки і повикручувати пальці лялькарю. + відсутність диплому – як спалений міст  – змушуватиме вас крутитися швидше і спонукатиме до організації власної справи. Решта причин дрібніших, поки що вилетіли з голови.

Якщо щось важливе згадаю, допишу. До цього моменту свого життя ставлюся дуже позитивно і відкрито. Тому не соромлюся робити його повністю публічним. Тож, якщо виникатимуть якісь питання – лише заговоріть 🙂 і я розлиюся правдою 🙂

Advertisements
 

Позначки: , , , , , , ,

54 responses to “Кинув Могилянку на 4 курсі, а тобі СЛАБО?

  1. NewUkie (@NewUkie)

    22.08.2012 at 09:25

    ой ой ой… найперше диплом це те з чим працює HR. Якщо на роботу приймає особисто Стів Джобс, власник підприємства можна і без диплома. Щодо нудності, якості викладачів тут залежить наскільки тебе цікавить сабж, найперше. … На мій швидкий погляд з огляду на креативність з автора міг би вийти пристойний політолог. Та може вийде ще 🙂 але потрібні будуть якісь публікації, досвід участь в кампаніях всеодно.

     
    • свиноматка

      22.08.2012 at 21:55

      З усім згоден. Може якщо впаде яка зірка – продам квартиру і всі гроші вкину в передвиборчу кампанію(тобто в громадську діяльність), щоб стати мером Івано-Франківська. Якось з нічого робити, опрацьовували такий варіант в студгуртожитку. Я би дуже хотів, бо урбаністика мене страх як цікавить. Моєю найбільшою гордістю було, якщо б Франківськ перетворився з міста на ігровий та культурно-мистецький майданчик.

       
    • Микола

      06.12.2012 at 21:55

      якщо перше, з чим праює HR -диплом, то це гівно, а не HR. Або якісно-професійний совковий кадровик, теж робота до речі серйозна й відповідальна.

       
  2. Юра

    22.08.2012 at 11:00

    Respect! Я б, напевно, ніколи не наважився на такий вчинок, як би не переслідували схожі прагнення. Треба мати велику силу волі і багато сміливства. Nice of U!

     
    • свиноматка

      22.08.2012 at 21:56

      Найбільше боявся за батьків, найважчим був цей зв’язок. Вони покладали великі надії, доклали багатьох зусиль. А їм же ж не поясниш, що в окремих випадках головне не папірець, а те що в голові. Тому дуже важко було свідомо розчаровувати їх, щоб не ламати собі життя.

       
  3. Gamalia

    22.08.2012 at 21:42

    Напиши потом, все таки удалось ли тебе чего-то достигнуть.

     
    • свиноматка

      22.08.2012 at 21:52

      Ок, домовились. Обов’язково. Тільки треба буде трохи багато чекати. Так що, дивись, не старій до того часу 🙂

       
    • bunyk

      05.12.2014 at 22:46

      Коли писатимеш пости про свої успіхи – просто додавай посилання на цей пост, а wordpress, сам в коментарях напише що з’явилось нове посилання.

      Ну й в тебе якась бага з ілюстрацією, вона не відображається. Може оцю додаш: http://tvoy-interes.ru/wp-content/uploads/2012/11/36601384_patsan-k-uspehu-shyol.jpg ? 🙂 Все таки публікація видатна, краще мати її з гарним оформленням.

       
    • свиноматка

      06.12.2014 at 00:19

      дякую. згоден.

       
  4. Dmytrish

    22.08.2012 at 23:28

    Я вчинив аналогічно, вивалився з поїзда вищої освіти на половині третього курсу. Вчився на кафедрі астрономії в університеті Шевченка, тобто на універ я не жаліюсь і зараз (там справді були хороші люди), але незнання, що робити далі, і відчуття, що я не на своєму місці, не давали жити спокійно. З’явився комп’ютер, я почав зависати в інтернеті і трахатись із лінуксом, також на мій мозок погано впливав Хабр, на якому була купа задоволених життям і захоплених роботою людей, тоді як я подихав у тісному гуртожитку. Зрештою, моя мотивація тягнути лямку і щось робити заради папірця здохла остаточно і я також забив болт. На половині третього курсу я вивалився в вільне плавання (мої батьки — лікарі в райцентрі, і їм було страшно за мене, само собою). Мобілізувавши все своє нахабство, я влаштувався програмером С++. І вже через рік у мене була зарплата вдвічі вища, ніж середня по Києву, тобто на життя я аж ніяк не жаліюсь.
    Єдине, що без диплома складніше виїхати кудись, в Штати для робочої візи H1B потрібні три роки досвіду та все-таки диплом про вищу освіту. Крім того, іноді в мені просинається жадібинй до матана ботан, і я починаю гризти граніт, несистематично і ситуативно. З цих двох причин я таки зараз відновлююсь на контракт на кібфак, але на цей раз я можу себе забезпечити і можу заплатити за свою освіту.

     
    • bunyk

      23.08.2012 at 06:31

      Ого, контракт кібфаку це серйозно. А який курс якщо не секрет, і коли ти збираєшся працювати?

       
    • Dmytrish

      23.08.2012 at 09:04

      На заочці, звичайно ж. Просто моя мрія, вчитись і не ходити в універ 😀

       
  5. свиноматка

    22.08.2012 at 23:33

    Класний шлях. Іноді треба тормозити планету на світлофорі і вискакувати у невідомі кущі. Там криється багато ризиків, небезпек, нагод, пригод і тактильних втіх з деміеном або убунту:)

     
    • Anya

      11.04.2013 at 11:19

      Скажи краще, в тебе є дівчина?)

       
  6. Pavlo

    23.08.2012 at 11:52

    на 4-м курсе ФЕНа тоже практически забил, так сказать почти “Вышел на светофоре” так что полностью разделяю идеи автора, но Все очень персонально. К сожалению очень много упирается в бюрократию. Не сейчас так потом. И потом будешь покупать дипломы и степени, ибо статус обязывает и никак по-другому (все ИМХО, у каждого свои цели и видение, но никогда не знаешь что где выстрелит)
    Опомнился я когда резко пришлось работать, у родителей трудности начались. Получил бакалавра, поступил потом на магистратуру, но уже активно работал, благо не офисная работа была.
    И военку закончил. казалось бы, что она дает?
    Ан нет. В этом году закончил магистратуру, так вопрос о поиске работы не стоял. за май сделали 3 предложения и они все были с условием наличия (!!!) военного билета и обязательно диплома ( не важно какого, но наличие). И работать пошел где показалось интереснее будет, и доходней.
    Пункт 2 перефразирую. Она таки перестала быть соц. лифтом, но ее отсутствие и проблемность, “мутность” закрывает или усложняет многие направления. Срабатывает своего рода стереотипность о неблагонадежности, что ли. какой бы талантливый и замечательный человек ни был.
    Подавляющее число собственников и ТОПов много старше 25, консервативны по своей натуре в отношении подобного рода вещей.

     
  7. kobernyk

    26.08.2012 at 16:31

    Круто, молодець. Я теж кинувся в ту гречку – щойно закінчив 2-ий курс й також втік, ба навіть перебрався зі свого Житомиру до Львову й знайшов доволі пристойну роботу. Благо, програмісту в цьому куди простіше, аніж політологу. В маленьких містах навіть ті “золоті роки” доволі сумнівні – коли у вас більшість таки отримувала свої соціальні перепустки потом та зіпсованим зором, у нас навчанням практично не цікавилися, і єдиними темами для спілкування з більшістю одногрупників ставали ігри, черговий випуск “+100500” чи пиятики-разборкі-муткі. Тужливо було, незважаючи навіть на меншість ентузіастів. Радий, що вискочив.

    Не вважаю, що вища освіта наразі так багато важить. Свідомо не хочу працювати у мудаків, котрим потрібен йолоп з дипломом.

     
    • свиноматка

      26.08.2012 at 17:24

      Я от теж переконаний, що час значно цінніший за усілякі теперішні дипломи.

       
  8. Iren

    01.09.2012 at 18:32

    Мені шкода автора. Бо він – глибоко закомплексований хлопчик, можливо, не долюблений батьками. Тому він й займається фігнею, зі шкури пнеться показати себе вищим за інших.

     
    • dmytrish

      01.09.2012 at 18:34

      А чим треба займатись?

       
    • свиноматка

      01.09.2012 at 18:44

      А що ти пропонуєш: пнутися зі шкури, щоб показати себе нижчим за інших? чи пнутись щоб виглядати рівно так само як усі? Чи взагалі не пнутися, а набути в себе смальцю і забити на все, всіх і себе болт? Бачу тебе таки зачепило(слабо), Ірен?!

       
    • kobernyk

      01.09.2012 at 21:39

      Ірен, дурню пишеш. Скидається на то, що якась маленька звіринка в тобі таки визнає правоту за автором, і от голос свідомісті і совдепівського “акудижтисинубездиплома???” пнеться, аби показати, що сам не є закомплексованим, і що торовані шляхи найвірніші хіба тому, що торовані. Вибач, що зарізко, та вже як маєш.

       
  9. Karmin

    09.12.2012 at 22:23

    Ну, перший крок зроблений, так само як свого часу і Біллі Гейтс і Стіві Джобс кидали колледж. Тепер діло за малим – стати багатим і успішним. А я відмучився всі 5 років, та ще й воєнку, і горжусь цим. А ваще, автор, – ти чел, уважуха!

     
    • свиноматка

      09.12.2012 at 22:34

      навряд чи стану багатим і успішним. Фінансовий успіх не вартий того всього, чим треба пожертвувати заради його досягення. Принаймні в моїй ієрархії цінностей. А от естетично успішний, сюрреалістично успішний, мистецьки вдалий, резонансно грамадський – це по моїй частині.

       
  10. J

    07.01.2013 at 21:43

    Теж вирішила кинути… правда, маю вже диплом бакалавра філології, йду з магістратури. Зрозуміла, що отримала вже все, що могла, і зараз реально працюю лише на бумажку, до того ж, дуже важко поєднувати з роботою. Шкода, звісно, змарнованого часу, нервів і трохи шкода грошей (провчилась семестр на контракті). Завтра йду забирати документи – страшно))
    А Вам дякую за пост 🙂

     
    • свиноматка

      09.01.2013 at 22:58

      майже впевнений, що не пожалієте. Радий, що вирішили більше не марнувати час. Будь ласка, завдяки таким постам ми бачимо що не самотні і не іноки 🙂

       
  11. serge

    03.03.2013 at 18:49

    Усе вірно, сьогодні диплом можна лише як підставку використовувати.

     
  12. Алла

    22.03.2013 at 20:40

    Полностью не согласна с автором по поводу того, что нужно было бросить. Хотя и сама с трудом доучилась, считаю, что без диплома ты – никто. Тебя даже рекруитер за кандидата не будет воспринимать и, соответственно, вероятность найти нормальную работу будет в разы ниже, чем с дипломом. Зацепила фраза “Бросил могилянку на 4 курсе, а тебе слабо?” Хочется ответить на нее – а слабо было не бросать и закончить 4 курс?

     
    • bunyk

      23.03.2013 at 09:45

      Теж довчився, але все одно бажаю вам ніколи не працювати в HR.

       
    • Алла

      23.03.2013 at 19:08

      Я немного не это имела в виду. С рекруитерами столкнешься до устройства на очередную работу: они грубо говоря отсеивают неадекватов, а остальные уже попадают на техническое собеседование. Так вот, была бы я хоть 7 пядей во лбу, гений неоцененный и все такое, фильтр наличие/отсутствие бумажки под названием диплом просто не прошла бы, соответственно и не работала бы там, где работаю сейчас.

       
    • свиноматка

      23.03.2013 at 21:28

      а хто не дає тк. зв. генію невизнаному збрехати, що є диплом і автоматично пройти на співбесіду, де вже усіх зачарувати своєю тк. зв. геніальністю.

       
    • Алла

      24.03.2013 at 11:06

      Вообще-то диплом потом принести нужно когда на оформление приедешь %)) кстати у нас еще дополнительно проводится проверка подлинности диплома – так несколько человек уже “спалили”. И врать я ненавижу!

       
    • свиноматка

      24.03.2013 at 13:36

      а тобі приємно працювати з людьми, для яких ти мокре місце без папірця? приємно жити в середовищі людей, де ти букашка якщо без бумажки?

       
    • Алла

      24.03.2013 at 13:47

      Мне действительно ОЧЕНЬ приятно тут работать – вокруг меня ТОЛЬКО умные люди и мне есть к чему рости и стремиться.

       
  13. Anya

    11.04.2013 at 11:41

    Скажи краще, в тебе є дівчина?)

     
    • свиноматка

      11.04.2013 at 16:39

      Не розумію до чого тут це? Але так, є.

       
    • dmytrish

      11.04.2013 at 16:41

      Панна має якийсь сексуальний інтерес до топікстартера?

       
    • свиноматка

      11.04.2013 at 16:45

      гадаю що якщо так, то сексуальний інтерес прагне систематичного і формального оформлення, виходячи із формулювання питання.

       
  14. Anya

    11.04.2013 at 20:24

    о госпАди. то я прикалуюсь над тобою. те, що ти тільки шо сказав у останньому коменті зовсім незрозуміло мені))) пробач, я не так розумна як Ви, великорозумний блогер. мені про могилянку сподобалась стаття дуже. Я також деякий час (усього 2 неділі ха!)) навчалася там. потім мене охопила паніка і я збіжалаXD якісь там всі аж занадто розумні. зараз я вивчаю японську мову і не жалію (майже), що покинула її. ось пІчальна історія.

     
  15. Tan'kO

    07.08.2013 at 19:28

    хіх))так суть цього “пішов з Могилянки” якраз у тому, щоб кинути виклик суспільству.Створити блог і притягнути туди людей для обговорення цього – наступний крок. Алло, автор і намагається пояснити, що не папірець має рішати, а те ,що в голові(звісно, не заперечуючи, що люди з папірцями теж можуть мати голову).А ви все говорите про те, що так є і це нічим не змінити (“бо диплом треба при оформленні” і .тд..). Система освіти реально відстійна в Україні і мало, що дає,особливо гуманітарна. Тому цілком підтримую автора. бо “не слабо довчитися”,а слабо кинути і вижити якось після того зі своїми принципами.

     
    • Алла

      07.08.2013 at 20:33

      В каком у нас состоянии образование ни для кого не новость, не совсем понятно, зачем было начинать учиться вообще. По-моему есть смысл не идти в университи или уже домучиться до конца. Остальное – трата времени и денег. В общем флудить на эту тему можно бесконечно. Интересно, как сложилась жизнь ТС и не жалеет ли он о своем выборе

       
  16. Oleg

    14.11.2013 at 04:52

    Привіт! Я хочу написати, що не всі можуть зрозуміти і оцінити суть поступку ЛИШИТИ УНІВЕР. Мене звати Олег, я зі Львова і я відкрито констатую факт, що покинув наш славетний універ Франка на початку третього курсу – і не жалію!!!!!! Просто у більшості постсовкових дітей/людей заштамповане і примітивне мислення. Я (не маючи офіційного диплома) успішно працюю приватним перекладачем – використовуючи лише надра власного мозку і ЗАРОБЛЯЮ в рази більше, ніж мої екс-онокурсики (корі сьогодні вже з дипломами, але багато хто так і далі орланит ВІЛЬНА КАСА, що по-суті й не вимагає диплома як такого)… СВИНОМАТКА – справді сміливий і живий душею і розумом відчайдух – прочитавши його мотивації – я зрозумів, що я не один такий! і в мене все вийшло! і у тебе вийде!!! а всіх боягузів просто не слід брати до уваги!!!

     
    • свиноматка

      15.11.2013 at 22:47

      Приємно знайти однодумця. Радий чути тебе Олеже.

       
    • bunyk

      15.06.2014 at 14:26

      А можна якось отримати контакти пана Олега? Потрібно для людини яка ще сумнівається чи вступати у ваш клуб, і хотіла б щоб ви поділились досвідом.

       
    • свиноматка

      15.06.2014 at 15:39

       
  17. Марина

    04.10.2014 at 03:48

    Питання. З чого почати процедуру забирання документів з могилянки? Знаю, що зрештою все завершується обхідним листом, а от з чого почати – хз. Просто не хочеться робити зайвого шуму і шаритись по купі тьоток, які нічо не знають і відсилають тебе одна до одної і так безкінечно.
    І ще одне. Студак треба здавати?) Не критично, але все-таки цікаво знати.

     
    • свиноматка

      04.10.2014 at 15:13

      Я взагалі не забирав документи. Це купа часу і нервів. Там мої документи уже 3 роки лежать. Може колись заберу, або довчуся хз. А поки що мені не треба то.

       
  18. Оля

    02.11.2016 at 02:01

    Привіт. Я теж вирішила кинути універ. Але вже на 5 курсі і не бачу сенсу “протирати штани” ще один рік. Важко з роботою поєднувати та і нема часу на себе. Бо хочу ходити на курси малювання, наприклад. Цікаво, як змінилось твоє життя після того як ти покинув універ. І хочу сказати, що трохи лячно. Треба шукати квартиру, бо з гуртожитка виселять)

     
    • свиноматка

      02.11.2016 at 11:28

      Привіт, Олю. Уже 4 роки пройшло. Були як темні часи так і світлі. Кілька разів стикався з тим, що не можу податися на якісь міжнародні програми, бо не маю диплом бакалавра, але більше ситуацій потреби диплому не було. Зекономив масу часу. Здобув нову спеціальність на практиці, на роботі. Тепер розбираюся в електриці. Через 2.5 роки після того як пішов з універу – почав нерегулярно працювати за спеціальністю – політтехнологом. Вдається все краще. Зрозумів що диплом треба лише для якихось державних посад. Хоча якщо ти крутий спец – то візьмуть навіть на державну посаду.

      З висоти трьох років – скажу що думка не змінилась. Не жалію. Хіба що шкодую що не пішов трохи швидше. Краще пірнали в реальний емпіричний досвід. Поскитатися по різних роботах. Набути геть нових практичних навичок.

       
  19. Богдан

    17.10.2017 at 12:47

    Привіт, авторе)
    Написав ти цей пост ще в далекому 2012 році, коли ніхто ще не чекав війни, революції, безвізу і тд. В мене наразі та ж проблема що і в тебе. Я на 3 курсі, комп. науки у Львові. Вступав, бо програмування в школі давалось і займав призові місця на олімпіадах, та й взагалі з комп’ютером “на ти”. Але поруч з тим в моєму житті є інша пристрасть – музика. Я нею займався, займаюсь і буду. Це для мене просто цілий світ. На 1 курсі я хотів кинути це все, і піти в музколедж, але тоді батьки мене відмовили…ну як відмовили – почалися нерви, тиск і мені просто рука не підіймалася таке їм зробити. От і проіснував я з думкою “та ладно,якось довчуся до того бакалавра, буду мати той папірець і все буде ок” до 3 курсу. Цим літом багато займався музикою, познайомився з купою цікавих людей, у тому числі іноземці. Я мав купу часу, який я витрачав де хотів і був щасливий. При тому і встигаю якось підробляти.
    Прийшло навчання і я знову поринув в ту гниль.
    Єдине чому я ще сумніваюсь – це таке ефимерне “а шо якшо колись десь мені підвернеться робота компьютерщика (яку я не хочу опановувати) на якійсь державній фірмі/посаді і тут в мене нема диплома і це капець. кінець життю і кар’єрі.”
    Я свідомо розумію, що це тупо, але це єдине що мене тримає. Думаю, ще недовго триматиме: я вже на порозі.
    Славу Богу, я вже позбавився і зрозумів, що:
    – на фрілансі ніхто диплома не питає
    – в нашій програмі і освіті купа всякого непотребу
    – деякі викладачі, які нічого не шарять в своєму ж предметі
    – мій батько сам ж мені казав: ” не вздумай ніколи на когось працювати. Роби так щоб мати власну справу і ти будеш сам собі начальник”. Хоч він ж і не одобрює кидання універу, але я свідомо розумію, що в моїй власній справі, якою б вона не була, мені диплом не потрібен.
    – мені не потрібен диплом комп. наук, бо займатись я ними не хочу.
    От такі от штуки. Дякую автору за пост. Сподіваюсь на його відповідь. Де він там зараз і як йде його життя?)
    Всім решту наснаги і сміливості.
    Ми самі творці свого життя!

     
    • Bogdan Dub

      17.10.2017 at 14:08

      Богдане, у державній фірмі компютерщиком – це ще більша гниль за нелюбу спеціальність в університеті. Копютерщики добре заробляють тільки в приватних, а особливо закордонних компаніях. У мене справи чудово, мою основну роботу і ще багато замовлень по фрілансу. Так, дуже багато змінилося з 2012. Ніхто не міг уявити як радикально і швидко можуть змінюватися обставини.
      Тут чисто питання радикальності – батьки згодом мені пробачили і зрозуміли. Тобто скоріше побачили що я заробляю значно більше ніж вони і життя своє +- облаштовую – і заспокоїлися.
      Не варто заради них терпіти, бо потім можеш їм дорікати. У мене псоріаз через ті стреси і терпильність зявився. Тому рекомендую наважитися.
      Ось мій профіль – контактуй якщо треба: https://www.facebook.com/bodiadub

       
  20. Vlad Antipov

    28.10.2017 at 19:37

    Есть такой анекдот (а может и не совсем анекдот): устраивается человек на работу. Ему говорят: мы Вас принимаем, но забудьте все чему учились в университете – практика совсем другая!
    – А я никогда и не учился в университете.
    – Тогда простите, Вы нам не подходите: нам нужны только специалисты с высшим образованием.

     

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: