RSS

Якби сьогодні я захворів на СНІД

30 Лип

Це би не стало для мене глибокою трагедією. Навпаки життя б набуло глибокого солодко-трагічного максималістського відтінку. Мені б залишилося прожити 5-10 років нормального фізичного ф-ціонування, а далі хвороба б роз’їдала мене різними фірусами…що я б уже потребував лікарняного стаціонару.  Я б продовжував ще 1-2 роки працювати, щоб заробити з 20 тис. баксів. також за той час я би зібрав і умовив своїх 2-3 найкращих друзів організувати найкращий проект в моєму житті ‘ЛЮДИНА ПЕРЕМАГАЄ СНІД’. ПІДКЛЮчили б громадські організації, збирали б кошти у фонд. суть би полягала в тому, що на мене встановлюють камеру і я вирушаю у мандрівку, довжиною в життя. По-дорозі заїжджаю на різні фестивалі, в ріо-де-жанейро, я відриваюся на різних тусах, дою овець в монголії, дайвінг на рифах Австралії, дельтапланеризм, товчемо пики поліцейським із угорськими анархістами……і це все транслюється десь на блозі, але обов’язково на блозі, а не на ТБ, бо тоді це було б надто комерціалізовано і вся ідея би квазідеградувала. Коротше це б дозволило мені вже завтра відкласти тонну неважливих справ, багато років розбудови кар’єри і сім’ї – зірватися і гайнути автостопом у  Пекло, підкорити весь світ.

і через 5 років все б звучало чітко і рельєфно:

Перемігши СНІД, я помер від нього, підкоривши світ я пізнав себе.

Мій максималізм розриває груди,  

По дорозі в домовину я заїду в Каталіну на фестиваль бургерів, там ще будуть бої биків, свиням можна буде крутити вуха, сикати у вату з пістолетів водних на дітей й кобіток – сорочки прозорі – прилипають – БОМБА! -а соски бубняві –  все так феєрично, завтра десь в пів восьмій кашляну в серветку, – викраду мустанга – з під мотелю у серветці кров. Далі Макчу Пікчі, мексика, повії – бідні і багато, смуглі і голодні, їхні діти – зранку я їм ящик коли, тамагочі й снікерс обміняю на сусідського коня. І помчу по полі в Амазонки дику голосраку безвість безплеменну далеч галюци-грибів. Я на мотоциклі ніби Чегевара, за спиною бЕстфренд, вчора мотоцикіль в байкерському клубі помага’ їм красти – там і зазнайомство чокнулись лобами із тими тілами в косухах-тату. Його звати Гері, що з квитком в кишені – він один на двох. завтра ми на човен – графік на 3 тижні – Сомалі, Відрядження, калаші-спорядження, довбанки-пірати – будем революції – владу може скинем, українців звільнимо, в банді ех підпільно навчимо їх що таке буккросинг і як вступати в Шеву, Могилянку, Гамбридж(оксфорд, кембридж мамбо – це вже ми танцюєм на дню всіх святих Бананів.  Коротше амінь де надгробок і пам’ятник на пагонах з вебкамерою силует в граніті. Карбував життя батяр сей прошитий, секс і рокенрол, макчупікчу з маком, бразилійки раком, в Прагу маму з татом – вони завжди мріяли десь туди…в Стокгольм. У кишенях дірка, крихти, польський злотий  – я спітнів, а потім – потім закордон, обморок в капусту, купа ідідотів всередині білих халатів, грім смердить компотом, хмари в вітамінах, лоби в ангелІв – побриті з потом. ФІзіохіміотерапія, іксгуцулія, снікерсурбанія, зомбіапокаліпс я твоя дочка. Ти мій дядько Бекхем, ти мій кіт в підмишках, я з твоїм абортом закорєшували – був в нас шопінг вчора, – кілограм  футболок це тобі на потім, і мій горб на плечах виростає в крила – я тараню боїнг, що ворона в сопло, чайкою над щоглою мчу без гемарою я до тебе мила. Пох усе кохання, нема часу кицю, в пень усі ті діти – хапни ті гантелі – їдемо гудіти.

Я намалюю тобі вусики маркером, щоб ти схожа була на Гітлера. потім підемо бити лютера і вмирати під Елвіса і Стіфлера (того що Преслі, саме що тутті, котрий той що фрутті.)

потім до цьотки залізем у гарден, ну до тої що має Осраки, товсті половинки відїджені в дональдзі, ти будеш стояти на шухері, а я крастиму трухлі з дротиків. білий прапор отих трусиків – то не шмата – то буде прапор нам, те вітрило що натягнувши – я безплатно доїду в Мексиму, на тій довбанці дідо що різав. Бо немає грошей у хворого, на снідозних замало фондів, можна ще хоч по воркентревел, але рибу манав я чистити, – на Алясці багато снігу, а значить не пектиме мені налисники, фартушком пригарнюнена Пенні.

Ну вас в трактор вічнозелені, мої друзі не андертальці, наша дружба зачахла гейби – кривозроблений попідпаркан. Там валяються всякі недОмовки, із записаками ‘нема коли’, як хотів би я ніжним доторком щоб пішли ми туди й туди. Щоб було все як класі одинацятому, як співає скрябін і Тік, але краще ще більше випити і сраками голоми визбирати всі пригоди як якблука….їжаки. Я тихо одягаюся в мотлох, нечутно-хворо скрипаю дверма, зубами затискаю мрії –  і знаючи як усміхаються німі, у мороці по груди в молоці у казані у липні двадцять восьмого вночі тихцем кричу, пускаю бульки, Іванко з казки виринає, – це він напукав а не я.

пісок попереду, пустеля….верблюди, між горбами люди, між шкірою в сумках вода. між совістю й безсонням я виберу життя похабський коматоз, той що дядько мені привіз, не знайомий якийсь такий дядько, був він хворий в целідрі фріц, може Генріх а Може фрідріх. Він щось там заливав про зверх і Над, хоч я більше цікавився між, споглядаючи ту брюнетку.

– це він про ніцше на день-народжинні, що ви сипнули в той кальян!???

Ех безбожники пишуть вірші! у пласмасовому кульці. Ого, чебуреків спекла моя бабця, дідько їх умина в сметаін вся бородав  Фантомаса. Ех мій дідо якби живий, він би фраєра того на гралі, ну а потім в гноянку буль.

Advertisements
 

Позначки: , , , , , , ,

3 responses to “Якби сьогодні я захворів на СНІД

  1. Roman Melnyk

    31.07.2012 at 17:53

    Кожен твій пост як якийсь лист з найглибших підкошених мрійотінь твоєї душі. Твої пости для мене як справжні адресовані тільки мені листи і я дуже ними захоплююся і кайфую, перечитуючи. Вони видно народжуються в твоїй голові сотнями, як і ідеї і думки і просто зворохоблені часто геніальні перекручування і перманентні апгрейдження твоєї і не-тільки-виключно-твоєї-реальності… а потім вони гинуть і знову народжуюся поки ти вкалуєш на роботі і потім знову вони народжуються вже в більш дикій і підірваній формі, як я читаю в тебе на блозі. тільки на такому твому могильнику дум можуть такі народжуватися страшно-цікаві листи. Не знаю чому вибрав цей пост щоб прокоментувати так вийшло, просто я сиджу з мобільного модемного нету і багато не перебираю.

    страждай так і далі – ЦЕ ТОГО ВАРТЕ, ЧУВАК!:)

     
  2. свиноматка

    01.08.2012 at 00:10

    ти мій найбільший адресат, бо бачиш глибше, розумієш краще, сприймаєш рельєфніше в тамтому, сам знаєш якому контексті. Плюс, коли нікого немає в дома, ти в коморі нюхаєш пеніцилін 98-го року. Інакше і не може бути, чуваче-чоловіче.
    Якщо і далі так піде наступного травня буду прокладати в твоє село оптоволокно. А то пишу пости десятками – а вони як після Леонідових підсрачників – усі в тартар без жодного відбульку чи еха. Скучив за твоїми коментами. Без них мій блог якийсь неповноцінний. Принаймні так каже моя голова.

     

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: