RSS

Початки | до витоків малих і небайдужих

20 Жов

Так починалось твоє дитинство,

Ставився голос, губились друзі

Високо в мені, міцно і в тобі

лилося віскі в розпатлані душі.

(бились серця як вечірні груші)

 

Всі колись рано чи пізно будуть малими. Тепер чи потім кожен буде жити початківцем. Якось одного ранку ти прокинешся, втреш тіло у теплий, шорсткий рушник, подує вітер тобі на щоки і кинешся бігти галопом в світ, не перейшовши рубікон солодкий.

Так це початок. У всіх він є. У нас вийшов дещо шаблонний, треш і неякісний.

Перші сходи завжди надщерблені найбільше.

На них ступають маси і блюють,

у пазусі ховають теплий морок.

Але коли лопатою проорюють гектари,

зерно посіяне якось вростає у метали…

…Я завжди буду поруч, а колись дивись – мене зіб’є камазом.

Ми спАлимо в гектарах кілометри, накульгуючи поспіхом сумним.

Advertisements
 

Позначки: , , , , , , ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: