RSS

100 ДНІВ ДО СМЕРТІ | уривки майбутнього роману

27 Вер

ДЕНЬ П’ЯТИЙ

Плюмбум як завше встав о 4 ночі, одягнувся і поспіхом, не снідаючи кинувся в ліфт. На третьому поверсі стулки ліфту розчепірилися, бахнуло світло і звідти вистрибнуло перекошене від жаху пожовтіле лице, навіжено заїхавши ходаком чиюсь кішку і, задиханий і зіпрілий, у приступі якогось невимовного почуття навалився на двері 476. Двічі натиснув на гашетку кнопку дзвіночка. З сусідньої 477 почувся шурхіт газети і виразний звук падіння.

 dfsc В цей же час з почорнілими підпухлостями та галуззям кривавих прожилків в очах, під одноманітний як капіт із крану цокіт старого годинника за згорбленою лампою на столі, ще гірше згорблений підстаркуватий Шульц, привставши у м’якому засмальцьованому фотелі старанно виводив надто складні та дуже точні креслення якоїсь штукенції. Його жінка вже давно мирно спала, заплакана вгризшись у кінець подушки, вкотре за цей тиждень без Шульцового тепла, світла і харчів, у підвалі, замкнена у системі з чотирьох кліток, послідовно закутих одна в одну. Чувся сморід і захоплені пискоти підвальних пацюків. Вони ледь чуть-чуть писнувши одразу всирались і миттю розчинялись у глибині підбудинкового мороку, незвиклі до дивної гості.

Усього цього зараз могло б і не бути, якби рівно 5 днів тому на станцію у Богом запхнутій провінції, Коростауйлі сіра, старого пошиву, валіза не випала із купи багажу, що прямувала до сховища в напрямку зусиль підстаркуватого наскільки прокуреного, настільки вимащеного мазутом вантажника.

Валіза не гепнула і не грюкнула, а якось змошено і м’яко всілась на брук. Окрім цього дивним було і те, що жодних квитанцій, талонів чи ще якихось розпізнавальних знаків, які б мали вказувати господаря чи хоча б місце призначення не було. Не було взагалі нічого, окрім сірості кольору обшивки та трохи завеликої, різьбленої ручки, очевидно приробленої вже згодом. Не минуло і кількох секунд, як людина у шкірянці, рукавицях і чорних окулярах(у цих краях люди, які нікуди не виїжджали так і не можуть пригадати як виглядає спекотний день) відчалила зі свого місця і тихенько, привертаючи майже ніц уваги, попливла до місця інциденту. Рука м’яко опустилась, валіза так само безшумно піднялась і набрала траєкторії незнайомця у шкірянці.

– Та скільки там тої пенсії!, – сипнувши голубам порцію насінин провадила далі розмову старезна продавщиця.

Мої думки є чітко впорядковані. Такої нагоди більше не випаде. Тільки на за мого життя. Це шанс. Адже вже 20 днів я прокидаюся щоранку від нестерпно пекучого уколу. Їх робить мені мама, яка живе зі мною. Я спеціально її попросив, щоб переживати біль якомога більш спонтанно і раптово. Так я менше страждаю. Проте тепер ранок і прокидання у стали асоціюватися з ін’єкціями, а сам новий день із болем. Не знаю, чому але більшої певності аніж тепер у житті ще не мав , аніж у тому, що цей випадок кардинально виб’є моє життя на нову орбіту. Саме валіза є ПОЧАТКОМ. І не важливо що всередині.

 ****

Ще в дитинстві я якось підійшов до діда і вибив з нього обіцянку, що після смерті він посилатиме мені сигнали з детальним описом загробного життя. Натомість процедура їх прийому виглядала кожної суботи тако: стандартно прогулюючись парком, поміж розпашілих молодих мам та їх малюків, що мирно гралися довкола клумб, квітників та дерев, я непомітно всупав у ще тепле собаче лайно і піднявши палець угору, а також задерши туди і голову щось дуже стиха шепотів. Після цього, на ходу гортаючи сторінки товстелезної газети скорим кроком рушав до лавки під старезною липою і надовго засинав, попереджуючи в такт пересуванню….

Після міцного удару в щелепу відразу упав на землю і зачав голосно і ефектно блювати, а ще через декілька секунд жваво корчитися, звиватися, бризкати слиною, битися в істериці, шпанувати руки і ноги, ніби з мене виходить якщо й не душа, то вже точно біс середньої ланки. Цього разу били мене. Схоже моя хитрість(бо я таки встиг запхати два пальці в горло при падінні) добряче налякала бандитів. Ті блискавично і гидливо скривилися, відстрибнули, на мить остовпіли.

– Блядь! Да он псих! Валімнахуйатсюда! Он больной!

На прощання мене добряче копнув жирдос у чорній майці, прицільно харкнувши в моє і без того забльоване личко. Мене попустили. І я заснув.

Коли наступного дня сонце було вже високо і мій погляд випадково впав на коштур, я зробив це без вагань. Я придбав собі старечий ціпок, палицю для храмоногих, що тепер мав би ніби стати моїм п’ятим інвалідним колесом, третьою ногою чи ще чимось. Проте вже стоячи через декілька хвилин в метро я почав обростати перспективами. Тепер я міг спокійно стояти в центрі вагону, ні за що не триматися та ще й створити попереду більше вільного простору, своєю третьою ногою. Що стала ще однією точкою опори, якої так бракує нам усім зараз. Окрім того, що я став об’єктом загальної уваги і співчуття, мені ще й почали вступати місця в громадському транспорті. Для цього варто мені було лише зайти покректуючи на костур, стати поряд із котримось сисуном і тихо застогнати. Ефект настільки ж миттєвий, наскільки безвідмовний.

Далі я став помічати, що моя ‘контузія’ є хорошим приводом для знайомств із найрізноманітнішими самками роду людського. Насамкінець стало ясно, що костуром також добре заспокоювати нерви, чухатися, стильно бабрати його в руках і ногах, вказувати шлях, іноді й напрямок думок, а також давати хуліганам по шиї та іншим предметам їхнього вжитку. Та найбільше мені сподобалося притягати ним шию дівчини для поцілунку. Також виявляється ще ним можна косити під доктора Хауса, грати в гольф каштанами, ставити підніжки і штуркати в задниці у великих чергах. Далі більше. Я вирішив зняти цілий науково-популярний фільм ‘Коштур – як інструмент виживання у міських нетрях’. І я б таки став шалено популярний, якби не один випадок, що змусив мене негайно покинути все та відплисти на острів Херпегес.

Далі буде

Advertisements
 

Позначки: , ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: